1722–1794
Григорій Сковорода
Філософ-мандрівник
Один із найвизначніших українських філософів XVIII століття, поет і педагог. Учив шукати щастя в пізнанні себе та «сродній праці» - справі, до якої людина має покликання.
Ключові досягнення
- Вчення про «сродну працю» та пізнання себе як шлях до щастя
- Поетична збірка «Сад божественних пісень»
- «Байки харківські» та філософські діалоги
Хто він
Григорій Сковорода народився в козацькій родині в селі Чорнухи на Полтавщині. Навчався в Києво-Могилянській академії, співав у придворній капелі в Петербурзі, а в 1745–1750 роках перебував у складі російської місії в Токаї (Угорщина). Викладав поетику в Переяславі, а поетику, грецьку мову й етику - в Харківському колегіумі, але через незалежність поглядів конфліктував з церковним начальством.
Останні чверть століття свого життя Сковорода провів як мандрівний філософ: ходив Слобожанщиною, жив у друзів, писав і вчив - без майна й посад.
Головне
Сковорода вважав, що щастя людини - в пізнанні себе й у «сродній праці»: справі, до якої вона має природне покликання. Він закликав не гнатися за багатством і славою, а жити просто, чесно й у гармонії з природою. Свої ідеї він викладав у діалогах, притчах, байках і віршах.
Чому це важливо сьогодні
Ідея «сродної праці» - про те, щоб знайти справу до душі - актуальна для кожного, хто обирає професію. Портрет Сковороди - на банкноті 500 гривень. У 2022 році його музей у Сковородинівці на Харківщині зруйнувала російська ракета, але скульптура філософа вціліла.
