1891–1938
Євген Коновалець
Перший голова ОУН
Полковник армії УНР і командир Січових стрільців. Після поразки визвольних змагань очолив підпільну Українську військову організацію, а 1929 року став першим головою ОУН.
Ключові досягнення
- Співзасновник і командир формації Січових стрільців у Києві (1917–1919)
- Співзасновник і керівник Української військової організації (УВО, 1920)
- Голова Проводу українських націоналістів (з 1927) і перший голова ОУН (1929–1938)
Хто він
Євген Коновалець народився в селі Зашків біля Львова, вивчав право у Львівському університеті. Під час Першої світової війни служив в австрійській армії, потрапив у російський полон. Після революції 1917 року разом з іншими галичанами у Києві створив формацію Січових стрільців, яка стала однією з найбоєздатніших частин армії Української Народної Республіки. Він командував нею у званні полковника.
Головне
Після поразки українських змагань 1917–1921 років Коновалець не припинив боротьби. У 1920 році за його участі створили Українську військову організацію (УВО), яку він очолив, а в 1929 році він став першим головою Організації українських націоналістів (ОУН). Із еміграції він координував підпільну мережу та шукав міжнародної підтримки для української незалежності.
23 травня 1938 року в Роттердамі його вбили вибухівкою, замаскованою під коробку цукерок. За даними, оприлюдненими згодом, замах здійснив офіцер НКВС Павло Судоплатов.
Дискусії та оцінки
УВО, а згодом ОУН вели підпільну боротьбу проти польської влади, зокрема терористичними методами - політичними вбивствами, нападами, експропріаціями. Ідеологія ОУН - інтегральний націоналізм - мала авторитарний характер. Коновалець шукав підтримки в іноземних урядів і розвідок, зокрема Німеччини та Литви. Водночас, за Енциклопедією сучасної України, він застерігав від надмірного захоплення підпільною і терористичною діяльністю. Ідеологія й методи організації досі є предметом дискусій істориків.
Чому це важливо сьогодні
Коновалець - ключова постать українського національного руху між світовими війнами: він пов’язав військовий досвід визвольних змагань 1917–1921 років із підпільною політичною організацією, яка визначила багато подальших подій.
