Олена Теліга

Хто вона

Олена Шовгеніва народилася 1906 року в селі Іллінське під Москвою в родині інженера-гідротехніка Івана Шовгеніва (так подає Енциклопедія історії України; канадська Internet Encyclopedia of Ukraine називає 1907 рік і Санкт-Петербург). 1918 року родина переїхала до Києва, а 1922-го оселилася в чеських Подєбрадах, де батько працював в Українській господарській академії. Виросла Олена в російськомовному середовищі; українською почала говорити вже в еміграції. У 1923–1929 роках вона навчалася в Українському високому педагогічному інституті імені Михайла Драгоманова в Празі, а 1926 року вийшла заміж за бандуриста, кубанського козака й колишнього вояка Армії УНР Михайла Телігу.

Головне

У 1929–1939 роках Теліги жили у Варшаві, де Олена вчителювала в українській школі. З 1933 року вона друкувала вірші й статті в часописі «Вісник» Дмитра Донцова; у своїх текстах вона бачила українську жінку рівноправною учасницею боротьби за незалежність. У грудні 1939 року Теліга вступила до ОУН (після розколу 1940 року - на боці Андрія Мельника) і в Кракові разом з Олегом Ольжичем працювала в культурній референтурі Проводу, очолюючи літературно-мистецьке товариство «Зарево».

22 жовтня 1941 року вона прибула до окупованого нацистами Києва з похідними групами ОУН. Тут Теліга очолила Спілку українських письменників і редагувала «Літаври» - літературно-мистецький додаток до газети «Українське слово». За Енциклопедією історії України, вона врятувала від арешту поета Якова Гальперіна. Коли окупаційна влада закрила «Українське слово» й замінила його лояльним до себе «Новим українським словом», Теліга відмовилася співпрацювати. 9 лютого 1942 року гестапо заарештувало її разом з чоловіком. Точна дата страти невідома: найчастіше називають 21 лютого 1942 року, за іншою версією - 13 лютого. Її поховали, найімовірніше, у Бабиному Яру. Вірші Теліги вийшли окремою книжкою лише посмертно - збірка «Душа на сторожі» (1946).

Дискусії та оцінки

Теліга належала до ОУН і друкувалася у «Віснику» Донцова - речника інтегрального націоналізму, ідеологія якого мала авторитарний характер. Як наголошують критики її вшанування, зокрема Український єврейський комітет, газета «Українське слово», додаток до якої вона редагувала, восени 1941 року друкувала й антисемітські матеріали. Через це 2017 року, коли в Бабиному Яру - місці, де 1941 року нацисти розстріляли десятки тисяч євреїв, - відкрили пам’ятник Телізі, Український єврейський комітет виступив проти. Прихильники вшанування наголошують, що вона відмовилася співпрацювати з окупантами й загинула від рук нацистів. Оцінка її ролі в окупованому Києві залишається предметом дискусій.

Чому це важливо сьогодні

Теліга - одна з найвідоміших поеток празької школи і символ спротиву для багатьох українців: її іменем названо вулиці в десятках міст, 1992 року в Бабиному Яру встановили пам’ятний хрест, а 2007 року Національний банк випустив монету на її честь. Водночас її постать показує, наскільки складно пам’ятати про війну, у якій перетиналися різні трагедії.