Роман Шухевич - Знай своїх

Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії з 1943 року. Майже шість років керував збройним підпіллям проти радянської влади й загинув у бою. Його постать досі викликає дискусії.

Хто він

Роман Шухевич народився у Львові (за іншими даними - у містечку Краковець на Львівщині) в родині з давніми культурними традиціями. Вивчав інженерну справу у Львівській політехніці, був спортсменом і композитором-аматором. Юнаком вступив до Української військової організації, а згодом - до ОУН.

Головне

У 1941 році, з початком німецько-радянської війни, Шухевич служив у батальйоні «Нахтігаль», який абвер - німецька військова розвідка - сформував з українських націоналістів. Після розформування батальйону він з грудня 1941 до кінця 1942 року був заступником командира 201-го батальйону шуцманшафту - допоміжної поліції під німецьким командуванням, що діяла в Білорусі. У 1943 році він повернувся в Україну, очолив Українську повстанську армію (УПА) й керував нею до загибелі. УПА воювала проти нацистських окупантів, радянських партизанів і польського підпілля, а після 1944 року - насамперед проти радянської влади.

5 березня 1950 року Шухевича оточили співробітники МДБ у селі Білогорща під Львовом; він загинув у бою.

Дискусії та оцінки

Оцінки діяльності Шухевича неоднозначні. Історики дискутують про його службу в німецьких формуваннях - батальйоні «Нахтігаль» та 201-му батальйоні шуцманшафту, який брав участь в антипартизанських операціях у Білорусі. Масові вбивства польського населення Волині почалися 1943 року ще до того, як він очолив УПА, але антипольські акції 1944 року в Східній Галичині відбувалися вже під його командуванням; питання відповідальності командування залишається предметом досліджень. Для багатьох українців він є символом тривалого збройного опору радянському режиму. Указ 2007 року про присвоєння йому звання Героя України суд 2010 року визнав неправомірним; його юридичний статус і досі дискусійний.

Чому це важливо сьогодні

Історія Шухевича показує, що боротьба за незалежність у XX столітті відбувалася між двома тоталітарними імперіями, і що чесна розмова про минуле має включати і героїзм, і трагедії.