1909–1959
Степан Бандера
Провідник ОУН(р)
Провідник ОУН(р), чиї прихильники 1941 року проголосили Акт відновлення Української держави. Для багатьох українців - символ боротьби проти нацистського й радянського режимів; водночас одна з найбільш дискусійних постатей історії.
Ключові досягнення
- Провідник Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях (1933–1934)
- Очолив ОУН(р), яка 30 червня 1941 року проголосила Акт відновлення Української держави
- За відмову скасувати Акт перебував у нацистському ув'язненні - у Берліні, а згодом у блоці «Целленбау» концтабору Заксенгаузен (1941–1944)
Хто він
Степан Бандера народився в селі Старий Угринів на Прикарпатті в родині греко-католицького священника. З юності був активним у підпільному русі за незалежність України. У 1933 році очолив Крайову екзекутиву ОУН, а в 1936 році польський суд засудив його до страти за організацію вбивства міністра Броніслава Пєрацького; вирок замінили довічним ув’язненням.
Головне
У 1940 році ОУН розкололася, і Бандера очолив її революційне крило - ОУН(р). 30 червня 1941 року у Львові його прихильники проголосили Акт відновлення Української держави. Нацистська Німеччина цього не прийняла: Бандеру заарештували й утримували спершу в Берліні, а з 1942 року - у спеціальному блоці для політв’язнів «Целленбау» концтабору Заксенгаузен, до осені 1944 року. Двоє його братів, Олександр і Василь, загинули 1942 року в Аушвіці.
Після війни Бандера жив в еміграції в Мюнхені й очолював Провід Закордонних частин ОУН. 15 жовтня 1959 року його вбив агент КДБ Богдан Сташинський.
Дискусії та оцінки
Бандера - одна з найбільш суперечливих постатей української історії. Для багатьох українців він - символ спротиву і нацистському, і радянському режимам.
Водночас історики критично оцінюють радикальну, авторитарну ідеологію ОУН(р). У 1939–1941 роках організація співпрацювала з німецькою військовою розвідкою (абвером), зокрема у створенні батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд», а текст Акта 30 червня 1941 року декларував співпрацю з нацистською Німеччиною. Документи ОУН(р) 1941 року містять антисемітські положення, і дослідники дискутують про роль українських міліцій у Львівському погромі липня 1941 року. Історики також дискутують про ідеологічну й організаційну відповідальність керівництва руху за насильство щодо польського населення Волині 1943 року; сам Бандера тоді перебував у німецькому ув’язненні.
Указ 2010 року про присвоєння Бандері звання Героя України суди визнали неправомірним (2010–2011). Радянська пропаганда десятиліттями використовувала його ім’я для дискредитації будь-якого українського руху за незалежність.
Чому це важливо сьогодні
Постать Бандери показує, наскільки складною була боротьба за незалежність у XX столітті, і вчить розрізняти історичні факти, оцінки істориків та пропаганду.
