1938–1985
Василь Стус
Поет-шістдесятник і правозахисник
Поет-шістдесятник і правозахисник, член Української Гельсінської групи. Загинув у радянському таборі, лишивши одну з найвизначніших збірок модерної української поезії - «Палімпсести».
Ключові досягнення
- Збірки «Зимові дерева», «Свіча в свічаді», «Палімпсести»
- Публічний протест проти арештів української інтелігенції (1965)
- Член Української Гельсінської групи
- Посмертно - звання Героя України (2005)
Хто він
Василь Стус народився на Вінниччині, а дитинство й юність провів на Донеччині. Навчався в педагогічному інституті в Донецьку, згодом - в аспірантурі Інституту літератури в Києві. У 1965 році на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» він підтримав публічний протест Івана Дзюби проти арештів української інтелігенції. За це його виключили з аспірантури.
Головне
У 1972 році Стуса заарештували за «антирадянську агітацію» й засудили до таборів і заслання. Повернувшись до Києва у 1979 році, він приєднався до Української Гельсінської групи, а вже у 1980 році отримав новий вирок - 10 років таборів і 5 років заслання. Навіть в ув’язненні він писав вірші й перекладав Рільке та Гете. Його збірка «Палімпсести» створена переважно в неволі.
Стус загинув у ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму «Перм-36» у селі Кучино. Того ж року міжнародний комітет науковців і письменників виступив за присудження йому Нобелівської премії з літератури. У 1989 році прах поета перепоховали на Байковому кладовищі в Києві.
Чому це важливо сьогодні
Стус став символом гідності й незламності перед системою. Його поезія - одна з вершин української модерної літератури, а слова «Народе мій, до тебе я ще верну» знають покоління.
