1893–1919
Віра Холодна
Кіноакторка, «королева екрана»
Уродженка Полтави, одна з перших великих зірок німого кіно в Російській імперії, яку називали «королевою екрана». За неповних п'ять років вона знялася в кількох десятках фільмів, зокрема в режисерів Євгена Бауера й Петра Чардиніна. Померла в Одесі 1919 року у 25 років.
Ключові досягнення
- Одна з перших великих зірок німого кіно в Російській імперії, «королева екрана»
- Кілька десятків ролей у кіно за 1914–1919 роки
- Прорив - фільм Євгена Бауера «Пісня торжествуючого кохання» (1915)
- Збережені фільми: «Діти століття», «Міражі», «Життя за життя» та інші
Хто вона
Віра Левченко народилася 1893 року в Полтаві в родині вчителя словесності Василя Левченка. Дитинство й юність Віра провела в Москві, де навчалася в жіночій гімназії й недовго - у балетній школі Великого театру. Вона вийшла заміж за юриста Володимира Холодного й узяла його прізвище.
Головне
1914 року Віра Холодна з’явилася в епізодичній ролі у фільмі «Анна Кареніна», а наступного року режисер Євген Бауер дав їй головну роль у «Пісні торжествуючого кохання». Цей фільм зробив її зіркою. Вона знімалася на московських студіях Олександра Ханжонкова, а згодом Дмитра Харитонова, у режисерів Бауера, Петра Чардиніна, Володимира Гардіна. За неповних п’ять років вийшли кілька десятків фільмів з її участю - переважно драми й мелодрами, - і глядачі прозвали її «королевою екрана».
Улітку 1918 року трупа Харитонова переїхала до Одеси, де Холодна далі знімалася й виступала на благодійних концертах. На початку 1919 року вона захворіла на «іспанку» - пандемічний грип - і 16 лютого 1919 року померла у 25 років. Її поховали на Першому християнському кладовищі Одеси; у 1930-х роках цвинтар знищили, і могила не збереглася.
Чому це важливо сьогодні
Віра Холодна - одна з перших кінозірок у сучасному розумінні слова. Вона народилася й померла в Україні, хоча її кар’єра пройшла переважно в московському кіно; з її фільмів збереглося лише кілька, тож про «королеву екрана» сьогодні частіше пам’ятають легенди, ніж самі ролі.
