1854–1934

Марія Заньковецька

Акторка, зірка українського театру

Актор / акторка

Найвідоміша акторка українського театру кінця XIX - початку XX століття, яка 40 років грала в трупах Марка Кропивницького, Михайла Старицького та Миколи Садовського. Створила понад 30 ролей, зокрема Наталку в «Наталці Полтавці» й Харитину в «Наймичці».

Ключові досягнення

  • Дебютувала 27 жовтня 1882 року в Єлисаветграді в ролі Наталки в «Наталці Полтавці» Івана Котляревського, у трупі Марка Кропивницького
  • Понад 30 ролей в українському репертуарі, зокрема Галя в «Назарі Стодолі» й Харитина в «Наймичці»
  • 1907 року разом з Миколою Садовським заснувала перший стаціонарний український театр у Києві
  • 1918 року очолила в Ніжині власну трупу
  • Народна артистка УСРР (1923)

Хто вона

Марія Адасовська народилася 1854 року в селі Заньки на Чернігівщині в давній дворянській родині. 1874 року закінчила приватний пансіон у Чернігові, згодом навчалася співу у філії Петербурзької консерваторії в Гельсінкі. 1875 року вона вийшла заміж і до 1888 року мала прізвище чоловіка - Хлистова.

Головне

27 жовтня 1882 року в Єлисаветграді (нині Кропивницький) вона дебютувала в трупі Марка Кропивницького в ролі Наталки в «Наталці Полтавці» Івана Котляревського - уже під сценічним ім’ям Заньковецька. Відтоді впродовж 40 років вона грала в найкращих українських трупах - Кропивницького, Михайла Старицького, Панаса Саксаганського, Івана Карпенка-Карого - і створила понад 30 ролей. Серед найвідоміших - Галя в «Назарі Стодолі» Тараса Шевченка й Харитина в «Наймичці» Карпенка-Карого. Гастролі трупи в Москві, Петербурзі та інших містах імперії принесли їй широке визнання; критики порівнювали її із Сарою Бернар.

1907 року разом з Миколою Садовським вона заснувала в Києві перший стаціонарний український театр. 1918 року організувала в Ніжині власну трупу. Останній раз вийшла на сцену 1922 року; 1923 року їй присвоїли звання народної артистки УСРР. Померла в Києві 1934 року; похована на Байковому цвинтарі.

Чому це важливо сьогодні

Заньковецька стала обличчям українського професійного театру кінця XIX століття. Її ім’я носить Національний академічний український драматичний театр у Львові, з 1993 року існує премія її імені, а в Києві та в рідних Заньках працюють її меморіальні музеї.