Андрей Шептицький

Хто він

Роман Шептицький народився в селі Прилбичі на Львівщині в аристократичній родині давнього українського роду, що з часом ополячився. Після короткої служби в австрійській армії, яку він залишив через хворобу, Роман став монахом-василіанином з іменем Андрей, а у 1901 році - митрополитом Галицьким, главою Української греко-католицької церкви.

Головне

Шептицький очолював церкву понад чотири десятиліття - за Австро-Угорщини, Польщі, радянської та нацистської окупації. Він розбудовував освіту, науку й культуру: заснував Національний музей у Львові, підтримував школи, лікарню, видавництва й молодих митців. У 1914 році російська влада заарештувала його й утримувала в ув’язненні до 1917 року.

Під час нацистської окупації Шептицький видав послання «Не убий» (1942), у якому засудив убивства. У лютому 1942 року він написав Гіммлеру листа з протестом проти вбивств євреїв. Разом із братом Климентом він організував переховування євреїв, переважно дітей, у монастирях церкви; врятовано понад 150 людей (за різними оцінками - до 200).

Дискусії та оцінки

Історики дискутують про ставлення митрополита до німецької влади: у 1941 році він привітав німецьку армію та проголошення Акта відновлення Української держави, а згодом підтримав призначення капеланів до дивізії «Галичина». Саме цю ранню підтримку та заохочення допоміжних формувань називають причиною того, що ізраїльський меморіал Яд Вашем попри свідчення врятованих досі не надав йому звання Праведника народів світу. Його брата Климента цим званням відзначено. У 2015 році Папа Франциск проголосив його Преподобним - це крок до беатифікації.

Чому це важливо сьогодні

Шептицький показав, як церква може бути опорою народу, освіти й людяності в найтемніші часи.