бл. 1582–1622

Петро Конашевич-Сагайдачний

Гетьман, переможець під Хотином

Військовий, Державний діяч

Гетьман Війська Запорозького, який перетворив козацтво на дисципліновану армію, що зупинила Османську імперію під Хотином. Він також захищав православ'я й підтримував освіту.

Ключові досягнення

  • Реформував козацьке військо, перетворивши його на регулярну дисципліновану армію
  • Успішні морські походи на Кафу (1616) та інші османські фортеці
  • Вирішальна роль у Хотинській битві 1621 року проти Османської імперії
  • Вступив з усім Військом Запорозьким до Київського братства; сприяв відновленню православної ієрархії (1620)

Хто він

Петро Конашевич-Сагайдачний народився в селі Кульчиці біля Самбора на Львівщині. Точна дата народження невідома: зазвичай називають приблизно 1582 рік, хоча в джерелах трапляються й інші дати. Навчався в Острозькій академії - одному з перших вищих навчальних закладів в Україні, - після чого подався на Запорозьку Січ.

Головне

Сагайдачний запровадив у козацькому війську сувору дисципліну й перетворив його з вольниці на організовану армію. Він очолював сміливі морські походи на Чорному морі, зокрема здобуття Кафи в Криму у 1616 році, де козаки звільнили багатьох невільників. У 1618 році з 20-тисячним військом він узяв участь у поході королевича Владислава на Москву.

У 1621 році під Хотином приблизно 40-тисячне козацьке військо, яке під час походу очолив Сагайдачний, разом із польсько-литовською армією зупинило значно більше османське військо. Це зірвало наступ султана Османа II на Річ Посполиту. У битві гетьман був тяжко поранений і наступного року помер у Києві.

Дискусії та оцінки

Сагайдачний дотримувався лояльної політики щодо Речі Посполитої й намагався здобути права козацтву шляхом угод, а не повстань. Частина козаків вважала таку політику надто поступливою, і вона викликала суперечки.

Чому це важливо сьогодні

Сагайдачний поєднував військову силу з турботою про освіту й культуру. Він вступив до Київського братства разом з усім Військом Запорозьким, підтримав братську школу, з якої згодом виросла Києво-Могилянська академія, і заповів на неї значні кошти. Його ім’я носить Національна академія сухопутних військ.